27 Липня 2026
Від козацьких шпиталів до протоколів НАТО: як формувалося військово-медичне мистецтво України
Щороку 27 липня в Україні відзначають День медичного працівника. У часи випробувань роль медика стає однією з ключових для збереження боєздатності армії та порятунку життів. Розвиток сучасної української тактичної медицини має глибоке історичне коріння — від перших спроб систематизації допомоги в давнину до сучасних технологічних розробок на фронті.
Світовий контекст: від античності до регулярних армій
Перші спроби організованого порятунку поранених на полі бою сягають часів Стародавньої Індії та походів Александра Македонського. Однак системного характеру військова медицина набула за часів Римської імперії:
- Організаційна структура: при кожному підрозділі функціонували штатні медичні служби.
- Інфраструктура: створювалися валетудинарії — перші військові лікувальні комплекси.
- Перша допомога: з’явилися аналоги сучасного індивідуального перев’язувального пакета, що дало змогу впровадити елементи самодопомоги.
У добу Середньовіччя та Раннього модерну (XV–XVI ст.) регулярні армії Європи почали використовувати рухомі госпіталі та запроваджувати офіційні посади полкових хірургів.
Українські традиції: козацька медицина та перші шпиталі
На українських землях військово-медична справа розвивалася у нерозривному зв’язку з козацтвом:
- Самодопомога та народна медицина: козаки мали базові навички надання допомоги безпосередньо в бою (зокрема, використання затискних лещат при переломах). Лікуванням поранень та боротьбою з епідеміями займалися народні цілителі та козаки-медики.
- Стаціонарна допомога: при монастирях і православних братствах створювалися козацькі шпиталі. Зокрема, у Львові таку інституцію засновано у 1591 році, пізніше подібні заклади з’явилися в Києві та на території Гетьманщини під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
- Освітні осередки: заснований у 1661 році Львівський колегіум згодом трансформувався в один із перших університетів України, де готували зокрема й медичні кадри.
Видатні постаті та інституційний розвиток
Українські науковці та практики зробили значний внесок у розвиток воєнно-польової медицини на світовому рівні:
- Яким Чаруковський (уродженець Полтавщини) — автор 5-томної праці «Воєнно-похідна медицина». Це перший у світі системний посібник, у якому обґрунтовано концепцію надання допомоги якомога ближче до лінії фронту, принципи сортування поранених та алгоритми організації тимчасових госпіталів.
- Єфрем Мухін (із Слобожанщини) — засновник вітчизняної воєнно-польової хірургії та анатомо-фізіологічного напряму в медичній освіті.
- Софія Окуневська — перша жінка-лікар в Австро-Угорщині та перша українка Галичини, яка здобула ступінь доктора медицини. Під час Першої світової війни вона організовувала медичну допомогу та лікування поранених в австрійських таборах.
- Державний рівень: у 1918 році за правління гетьмана Павла Скоропадського було створено Міністерство народного здоров’я, що заклало інституційний фундамент української медичної системи.
Сучасність: інновації, стандарти НАТО та загальна готовність
Сьогодні українська військова медицина поєднує багаторічний досвід із передовими світовими технологіями:
- Технологічні розробки: починаючи з 2014 року, українські медики й науковці створили понад 50 інноваційних рішень для лікування бойових травм. Серед них — хірургічні магнітні інструменти для вилучення уламків та спеціалізовані пневматичні шини для фіксації кінцівок і таза.
- Стандарти НАТО: Збройні Сили України функціонують за протоколами TCCC (Tactical Combat Casualty Care) — сучасною системою надання медичної допомоги на полі бою з урахуванням інтенсивності бойових дій.
- Цивільна готовність: На п’ятий рік повномасштабного вторгнення базові навички такмеду та домедичної допомоги є життєво необхідними для кожного з нас, адже потреба врятувати чиєсь життя може виникнути щодня навіть у тилу.
Дякуємо всім військовим та цивільним медикам за відданість, стійкість, новаторство та щоденну боротьбу за життя наших захисників і цивільних!Честь і шана медичним працівникам!
При підготовці матеріалу використано інформацію з відкритих джерел
