Статті та публікації

Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів

2 серпня міжнародна спільнота вшановує Міжнародний день голокосту ромів – День пам’яті жертв нацистського геноциду ромського народу під час Другої світової війни. Саме у цей день, гітлерівський режим вчинив страшний злочин проти людства – в газових камерах табору смерті було живцем спалено чоловіків, жінок, дітей. Єдиною їхньою «провиною» було належність до ромської національності.

Коли мова заходить про масові людські жертви під час Другої світової війни, то насамперед на думку спадає знищення євреїв. Натомість про трагедію ромів є невеликий масив інформації і досліджень. Геноцид ромів організований і здійснений нацистами у 1935-1945 років на території Німеччини, країн-союзників Третього Рейху й окупованих країн було частиною загальної політики націонал-соціалістів. У березні 1936 року на ромів були поширені нюрнберзькі закони Рейху про громадянство і раси, які легітимізували переслідування народу, і наслідком яких стало тотальне знищення 80 відсотків ромського населення Європи. Вважається, що від репресій 1935-1945рр в Європі загинуло від 600 тис. до 1 млн. 500 тис. циган.

У 1942 році до Губернаторства Трансністрія (слово означає історичний регіон, що охоплює територію між річками Дністер та Південний Буг, а також частину сучасної України та Молдови. В період Другої світової війни, була адміністративною одиницею, створеною Румунією для управління окупованими територіями) у складі якого перебували території окупованих Вінницької, Миколаївської та Одеської областей УРСР, націонал-легіонерським урядом Іона Антонеску було депортовано з Румунського королівства 25 тисяч ромів. До першої хвилі депортованих увійшли кочовіроми, а другу хвилю склали осілі, що були неблагонадійними та мали проблеми з законом. Загальна кількість депортованих сягала 25 283 осіб: 7 856чоловіків, 7 266 жінок та 10 161 діти. Осілих ромів депортували в поїздах, кочових змусили їхати до Трансністрії. У цей період солдати відбирали вози з кіньми на потреби румунської армії. Роми були позбавлені усього – коней, інструментів, майна, грошей та інших засобів існування, не мали житла, роботи, харчів, ліків, палива. У березні 1944 року на території перебувало 12 083 ромів. Саме вони змогли вижити До них варто додати ще біля 2 тис. котрі за різних обставин були репресовані або втекли з цього краю. Таким чином, у 1942-1944рр. загинуло приблизно 11 тисяч депортованих сюди ромів, вижило орієнтовно 14 тис. Найчисельніші з яких – в Чернігові (близько 1 100 осіб, за іншими оцінками понад 2500осіб), Кропивницькому (бл. 1000 осіб), Бахмуті (бл. 900 осіб),Сімферополі(824осіб), Херсон (понад 650 осіб).

Про геноцид ромів у Німеччині заговорили лише на початку 80-років минулого століття. Для порівняння: геноцид євреїв визнали одразу після падіння нацистського режиму. І лише 1996 році лідерами ромських організацій 10 країн Європи та США на конференції «Геноцид – Пам’ять – Надія» 2 серпня було встановлено як Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів. У ніч із 2 на 3 серпня 1944 року в концтаборі «Аушвіц- Біркенау» нацисти знищили останніх в’язнів так званого «циганського табору» близько 3 тисяч людей. Задокументованої інформації про знищення ромів вкрай мало. Лише нещодавно дослідники почали записувати історію, які переказували з покоління в покоління нащадки вцілілих ромів. Ромів вбивали навмисно й жорстоко. Винищенням займалися спеціальні каральні загони – кількістю від 1000 до 1200 осіб. Їхні командири могли особисто ухвалювати рішення про розстріли населення. Одна така груп діяла у північній та центральній Україні, інша в південній Україні, Бессарабії, Криму та на Кавказі. Перші масові вбивства ромів почалися уже восени 1941 року. У Миколаївський області у вересні 1941 року особовий склад ліквідував понад сотню ромів, у тому числі жінок та дітей. У лютому 1942 року в Артемівську (Бахмуті) зондеркоманда розстріляла двадцять родин ромів у колишній гіпсовій шахті. Сотні ромів було знищено в Малині, Василькові, Обухові, Маріуполі, Кіровограді, Новгорді-Сіверському, Кривому Розі, Миколаєві, Херсоні. На Рівненщині відомі місця масового вбивства представників ромської національної меншини, а саме: м. Сарни, м. Дубно, с. Воронки Вараського район, села Богданівка, Гуменники Новомалин, Бистричі Рівенського району, с. Острожець Дубенського району. Знищення нації руйнування їх ідентичностей було метою нациського і сталінського режиму

На сьогодні в Україні, за останніми даними, проживає 15 етнічних груп ромів, серед яких: серви, келдерари, ловарі, кримці (крими), сінті, унгріко рома, словацькі цигани, расейці (гімпени), кишенівці, урсари та ін.

За роки незалежності Україна продовжувала політику, спрямовану на етнічне відродження ромів, їх само ідентифікацію й само створення. Ромська етнонаціональна спільнота є невід’ємною частиною українського народу, а її історія – складовою нашої спільної національної пам′яті. Але, на жаль, трагічні сторінки недавнього минулого повторюються сьогодні в нашій державі. Російська армія, порушуючи норми міжнародного законодавства та закони людяності, цинічно вбиває представників всіх національностей та рас, лише тому , що вони живуть в Україні й баряться за свою землю і свободу.

Від початку повномасштабної війни роми на рівні з усіма громадянами України, що мають різне етнічне походження, протистоять російському агресору, беруть участь у русі опору. Роми служать у лавах ЗСУ, займаються волонтерською діяльністю, гуманітарною допомогою громадянам та військовим. Сьогодні час коли, як ніколи, важливо пам′ятати уроки історії та жахливі трагедії минулих поколінь, адже саме вони формують сучасні цінності. Свобода вираження, толерантність, та усвідомлення єдності – це те, що людство має винести з цим уроків минулого.

При підготовці матеріалу використано відкриті джерела інформації:
1. Коваль Г.П., Коваль О.Г. Знищення фашистами ромів в окупованій Україні в 1941-1944 роках: погляд через десятиліття/ Коваль Геннадій Павлович,Коваль Олексій Геннадійович. –Миколаїв-2022.
2. Зіневич Н. – До питання про специфіку геноциду ромів на українських землях уроки Другої світової війни / Наталія Зіневич // Голокост і сучасність. – 2009. – № 2 (6)
3. Жуковський А. Українські землі під румунською окупацією в часи Другої світової війни: Північна Буковина, частина Бессарабії і Трансністрії, 1941-1944 / А. Жуковський // Український історик. – 1987.
4. Круглов А. Геноцид в Украине в 1941-1944 гг.: статистико – региональный аспект/ А. Круглов // Геноцид і сучасність. Студії в Україні і світі. – 2009. – № 2 (6).
5. ГЕНОЦИД РОМІВ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: ВИВЧЕННЯ,ВИКЛАДАННЯ, КОМЕМОРАЦІЯ Матеріали науково-практичної конференції м. Київ, 4 жовтня 2016 р.
6.Електронне джерело https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/serpen/2/mizhnarodnyy-den-pamyati-zhertv-nacystskogo-genocydu-romiv

Завідуюча відділом просвітницької,
краєзнавчої діяльності та екскурсійної роботи Смоловик Л.М.