Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
Горщики «близнюки», «близнята», «горнята-двійнята» широко використовувалися у селянському побуті, проте вони не були пригодні для приготування страв, ними носили їжу членам родини які працювали на полі. В один горщик насипали борщ, а в другий – кашу чи вареники.
На Святвечір малі хрещеники носили в них хрещеним батькам кутю і узвар.
Горщики «близнюки» являють собою два невеликі горщики, з’єднані докупи, з ручкою-кільцем на дотичних вінцях. Отвори закривалися череп’яними покришками або фігурною дерев’яною кришечкою.
При купівлі горщика треба було його добре простукати, щоб горщик «подав голос». Якщо звук глухий, то борщ , або куліш будуть тхнути глиною. Купували жінки “близнюки” раз на рік, або через рік. Щойно придбані “близнята” господиня всередині обливала розведеним житнім борошном і випалювала в печі. Після того він не пропускав воду, був міцним і довго служив.
Горнята-двійнята гончарі робили майже по всій Україні. “Близнюки” були “чисті” – гола глина – або полив’яні. Іноді вінця, шийку й плечі покривали орнаментом – смужками, кривульками, бігунками, зубчиками. Наносили їх червоно-коричневою, білою або чорною фарбами. Орнамент-оберіг нібито захищав їжу від зурочень і надавав їй цілющої сили. Мати дитини пила непочату воду з «близнят», щоб було багато молока.
