Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння.
05 березня 1950 року пішов із життя визначний український політичний, військовий діяч – Головнокомандувач Української Повстанської Армії, голова проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) в Україні Роман Шухевич. Очолював антикомуністичний рух на західноукраїнських землях, який успішно протистояв радянським спецслужбам. Пропонуємо згадати у цей день борця за свободу і незалежність України та ознайомитись з цікавими фактами із життя Романа Шухевича. Люди, що загинули десятки років тому, події, що завершилися задовго до народження нинішнього покоління, не дають спокою сьогоднішньому суспільству – вони і досі в епіцентрі гострих дискусій не тільки істориків, але й політиків. Гриф «Секретно», накладений державою, яка вже сама зникла, та документи, що розкривають давно забуту правду про них, став прокляттям, що не дає їм спокійно відійти у минуле і стати історією, а не політикою. Українська історія після Другої світової війни, справді визначала Роману Шухевичу роль Прометея, прикутого до розвитку національно – визвольного руху рідного народу. В історії кожної нації є постаті, які з малих літ визначають свою долю не відділеною від долі рідного народу, і цю само посвіту приносить через усе життя. Однаково, який би це не був фронт, якої галузки народу і якого покоління, проти якого ворога, в якій політичній констеляцій ця боротьба проходить: але якщо вона має одну, єдину мету – Самостійну Соборну Українську Державу.
Роман Шухевич народився 07 липня 1907 року в місті Краковець, Галичина, де його батько був суддею. По інших даних Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові в будинку, що на вулиці Довбуша, 2 (колишня вулиця Войціха), і охрещений 26 липня 1907 року в Успенській церкві, що на вулиці Руській. Навчався у Народній школі в Кам’янці Струмиловій (тепер – Кам’янка Бузька) в 1913-1917 роках. У десятилітньому віці Роман вступив до Львівської гімназії, в якій у 1925 році здав матуру (іспит зрілості). Саме під час навчання у Львівській гімназії Роман Шухевич активно включається у вир національно-визвольної боротьби в молодіжних націоналістичних організаціях. У 1925 році Роман Шухевич стає повноправним членом УВО (Української Військової Організації).14 вересня 1926 року Романа Шухевича прийнято до Львівської Політехніки (Львівського Політехнічного Інституту), який з успіхом закінчив у 1931 році.Паралельно із навчанням у Львівській політехніці в 1928-1929 роках закінчив старшинську школу польської армії. Згодом, інкогніто, закінчив спеціальні курси для військових старшин (офіцерів). В 1929 році Шухевич вступає до ОУН як один із перших її членів, займаючи там довший час пост бойового референта Крайової Екзекутиви ОУН. В 1934 році потрапляє до концлагеру в Березі Картузькій, а з нього до польської тюрми. В 1938-1939 роках приймає активну участь в організації “Карпатської Січі” та в керівництві нею. В той час коли Сталін і Молотов дружньо спілкуються із фашистами, Роман Шухевич керує важкими боями із нацистськими військами, захищаючи Закарпатську Україну. В 1939-1940 роках Роман Шухевич Референт Зв’язку з Українськими Землями в СССР. В 1940-1941 роках Крайовий Провідник на Західних Окраїнах Українських Земель і член Революційного Проводу ОУН. В 1940 році організує і очолює Український Легіон. В червні 1941 року Український Легіон є єдиною українською військовою потугою на Українських Землях, котра захищає щойно створений уряд Незалежної України у Львові. Воїни Українського Легіону оволодівають важливими громадськими об’єктами у Львові та створюють умови для діяльності української влади по всій Україні. Червень 1941 року – Львівське управління НКВД закатувало 5450 львів’ян, в тому числі, Юрія Шухевича, рідного брата Романа Шухевича. На тілі були сліди страшних тортур, котрих зазнав Юрій Шухевич: виколоті очі, відрізані вуха, поламані пальці, руки, ноги, на спині і грудях вирізаний тризуб. Над тілом свого брата Роман Шухевич поклявся до смерті захищати людей від московського диявола. І цю обіцянку він виконав. В липні-серпні 1941 року німецькі війська арештовують керівників Українського Легіону та членів Українського Державного Правління. Відновлення України було жорстоко придушене в катівнях Гестапо. В 1943 році Роман Шухевич обіймає посаду Головного Командира УПА під псевдонімом Тарас Чупринка. В травні 1943 року рішенням Проводу ОУН Роман Шухевич стає Головою Бюро Проводу ОУН. В серпні 1943 року Третій Великий Збір ОУН затверджує його на тому посту. В липні 1944 року Великий Збір Української Головної Визвольної Ради обрав Романа Шухевича (під псевдо Лозовський) Головою Генерального Секретаріату УГВР. В 1945 році, коли по виході з тюрми Степан Бандера повернувся на пост провідника ОУН, Роман Шухевич під псевдо Тур обняв пост Голови Проводу ОУН на Українських Землях. В періоді 1943-1950 років Роман Шухевич, як Головний Командир УПА (псевдо Тарас Чупринка), Голова Проводу ОУН на Українських Землях (Тур) і Голова Секретаріату УГВР (Лозовський), керує національно-визвольною боротьбою багатотисячної УПА, широкого підпілля ОУН та мільйонних мас українського народу проти німецько-гітлерівських та московсько-більшовицьких окупантів. 5 березня 1950 року Роман Шухевич загинув у бою з озвірілими московськими загарбниками в Білогорщі біля Львова.
Незважаючи на те, що Роман Шухевич у структурах ОУН і УПА посідав найвищі становища, у контактуванні з людьми він був завжди врівноважений, коректний, відвертий. Підлеглі в бойових умовах, у військових середовищах зверталися до Шухевича словами “Друже Командир”, а в кадрах ОУН — “Друже Провідник”. Але у різних випадках, і за бойових, і не бойових умов, усі бачили в ньому головним чином зверхника, а відтак громадянина з незвичайно високим авторитетом. Роман Шухевич був високоосвіченою особою, він розумівся у всіх дисциплінах військової справи, у теоретичному та практичному плані, в організації збройних сил, Провідник ОУН прекрасно знав історію України та всесвітню історію, літературу, мистецтво, музику. Крім своєї рідної — української, а також польської та німецької, Шухевич чудово знав старослов’янську, латинську та старогрецьку мови. Проте своїми знаннями він ніколи не чванився, висловлюючись про них аж надто скромно. Добре запам’яталося: Роман Шухевич мав різні псевдо, фіктивні прізвища, бо такі були вимоги суворої конспірації. Певний час він користувався псевдо “Чернець”. Якось ніби випадково він запитав: чому родовий відмінок (а щоб не було непорозуміння, назвав той відмінок ще й латинським терміном: казус ґенетівус сінґуляріс — саsus genetivus singularis) від слова чернець — ченця (діалектична форма того слова в Галичині ще й досі звучить “чернця”, тобто літера “р” не випадає).
Роман Шухевич чи не найбільше дбав про рядове стрілецтво УПА. Він часто нагадував, щоб своєчасно посилати в загони УПА націоналістичну підпільну літературу, щоб проводити в чотах, сотнях, куренях політичні заняття, аби таким чином наше славне вояцтво підтримувати на дусі. Шухевич до дня загибелі керував визвольною боротьбою на українських землях і завдяки його непересічному політичному і військовому талантові, силі духу і характеру ця боротьба мала організовані, а в перші повоєнні роки – масові форми повстанських дій. На превеликий жаль, на сьогодні ще немає ґрунтовної політичної біографії Романа Шухевича, переважають здебільшого нариси, в яких беруть гору іконографічні тенденції, хоча така людина, як Роман Шухевич, “іконопису” не потребує, за нього говорять його справи, які Україна пам’ятатиме завжди.
При підготовці даного матеріалу використано інформацію з відкритих джерел.
Зав.відділом Л. М. Смоловик
