Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
Межигірський Спасо-Преображенський монастир історична святиня України, що існувала з ХІІ століття. Його точна дата заснування невідома. Впродовж багатьох століть монастир вважався релігійним, культурним та політичним центром, пов’язаним з українським козацтвом. У середині XVII століття монастир слугував шпиталем для старих запорожців. На їх утримання Запорізька Січ передала у власність монастиреві земельні володіння та щорічно виплачувала значні грошові кошти. На той час будівлі монастиря були дерев’яними.
За поминальними книгами Межигірського монастиря, на території святині поховано більше ніж 1500 козаків. На монастирських угіддях спочили Семен Палій, Самійло Самусь, Євстафій Гоголь. Після ліквідації Запорозької Січі у 1786 році Катерина ІІ закрила монастир, величезні монастирські багатства були конфісковані Російською імперією.
У приміщеннях монастиря було зведено фаянсову фабрику, яка славилася своїм чайним та столовим посудом, а також виготовляла різноманітні декоративні писанки, вази, тарілки та скульптури.
У червні 1843 року Межигірський монастир відвідав Тарас Шевченко. Тут він створив малюнок олівцем «Києво-Межигірський монастир». Про Межигірський монастир згадує у своїх творах «Чернець», «Заступила чорна хмара», «Невольник» та «Близнюки».
Після встановлення радянської влади, доля монастиря, як і багатьох інших Київських святинь, виявилася сумною. З 1920 року монастир закрили.
Перед Великоднем 1931 року комуністичні активісти вчинили по- гром у Спасо-Преобра- женському храмі. Цей акт вандалізму став по- чатком кінця для мона- стиря. У 1935 році, було прийнято рішення про повне знищення мона- стирських споруд.
