Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння.
Мова – це наша національна ознака,
в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості.
Іван Огієнко
Одним із визначальних чинників формування нації та держави в більшості європейських країн була національна мова, яка поряд із культурно характерними особливостями (традиції, фольклор, одяг тощо) створювала передумови для об’єднання народу.
Українська мова має величезне значення для формування і зміцнення національної ідентичності українського народу. Протягом століть вона служила не тільки засобом комунікації, але й важливим чинником консолідації нації, культурної спадщини та політичного самовизначення. З огляду на складну історію України, в якій мова часто перебувала під загрозою зникнення або асиміляції, її збереження та розвиток стали ключовими елементами в процесі державотворення та національного відродження.
Українська мова, як частина східнослов’янської мовної групи, розвивалася протягом багатьох століть, зазнаючи впливів як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.
Мову, якою говорили слов’яни задовго до того, як узагалі взяли собі назву «слов’яни», ми звемо праслов’янською. Проте й вона не виникла сама собою, а виокремилась (як і прагерманська, прабалтійська та інші предки десятків сучасних мов) із праіндоєвропейської мови. Але, звісно, це лише гіпотетичний стан. Ми не знаємо, чи існували ці мови насправді. Найімовірніше, йдеться про величезну кількість говірок, які колись були взаємно зрозумілі, але з плином часу сильно змінились. Ми небагато можемо сказати про те, як розвивалися слов’янські мови у період остаточного розселення слов’ян. Від розпаду праслов’янської мовної єдності, тобто десь від VI ст., починається протоукраїнський період, який триває приблизно до XI ст., з кінця якого — середини XII ст. уже можна говорити про сформованість в основних рисах української мови як системи. Тоді формування мови відбувалося на двох основних теренах — Поліссі й Поділлі. Сьогодні науковцям відомо, що певні риси українська мова успадкувала безпосередньо від праслов’янської. З появою перших писемних пам’яток починається етап мови, який науковці називають давньоукраїнським.
На цьому етапі українська набуває більшості рис, за якими її впізнають і сьогодні.
У XVIII-XIX століттях українська мова була обмежена у своєму використанні офіційною владою, зокрема в Російській імперії. Однією з найяскравіших форм заборони стало Емський указ 1876 року, що забороняв публікації українською мовою. Проте саме в цей час починається національно-культурне відродження, яке сприяло формуванню української літератури та політичної думки.
Українська мова відіграла важливу роль у процесі національного відродження, що відбулося у XIX та на початку XX століття. Зароджувалась українська література, завдяки таким постатям, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, які не лише прославляли красу рідної мови, а й закликали до національної свободи.
Мова є найважливішим засобом передачі культури та історичної пам’яті, і саме через мову нація підтримує спадковість своїх традицій. Національна ідентичність українців, в умовах постійних політичних репресій, базувалася на усвідомленні себе як частини великої нації зі своєю мовою, культурою та історією.
Після проголошення незалежності України у 1991 році, українська мова отримала статус державної. Це було важливим кроком у процесі національного самовизначення, який закріпив роль мови як об’єднуючого чинника в державі. Офіційне закріплення української мови сприяло її поширенню в усіх сферах суспільного життя – освіті, культурі, державному управлінні та медіа.
Однак, процес утвердження української мови у всіх сферах життя не був швидким і простим. В умовах значної русифікації, яка мала місце протягом радянської епохи, російська мова зберігала свої позиції. Проте з початку війни та анексії Криму в 2014 році, українська мова стала важливим символом боротьби за незалежність та державний суверенітет.
На сьогодні важливими завданнями є збереження української мови серед молоді, її підтримка у міжнародному культурному контексті та популяризація в українській діаспорі. Важливими є також заходи, спрямовані на збільшення її використання в медіа, Інтернеті та інших сучасних платформах комунікації.
Українська мова є не тільки засобом спілкування, але й потужним інструментом національного самоусвідомлення. Її роль у становленні нації є ключовою.
При написанні були використані наступні джерела інформації
https://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/5943/1/21.pdf
https://www.ukrainer.net/mova/
