Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння.
Людмила Михайлівна Павличенко – ім’я, яке назавжди вписано в історію Другої світової війни. Ця мужня жінка, відома як “Леді Смерть”, стала найвідомішою жінкою-снайпером у світі, знищивши 309 солдатів та офіцерів противника. Її героїзм та самовідданість надихали мільйони людей, а її історія й досі вражає уяву.
Людмила Павличенко народилася 12 липня 1916 року в Білій Церкві, Україна. З раннього віку вона виявляла інтерес до стрільби, а у 14 років записалася до стрілецького клубу. Після закінчення дев’ятого класу вона почала навчатися у вечірній школі, одночасно працюючи шліфувальником на київському заводі «Арсенал». 1937 року Людмила Павличенко вступила на історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Війна застала Людмилу в Одесі на дипломній практиці у Одеській національній науковій бібліотеці. З перших же днів вона добровольцем іде на фронт.
Павличенко стала снайпером 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії, яка брала участь в обороні Одеси та Севастополя. Завдяки своїй хоробрості, винахідливості та влучності вона швидко здобула славу. Її методи маскування та вистеження ворогів були неперевершеними, а її вміння стріляти з різних положень вражали досвідчених бійців.
Влітку 1942 року вона потрапила під мінометний обстріл і отримала поранення.
Слава Людмили поширювалася досить швидко. Тому після того, як дівчина одужала від поранення, радянська влада вирішила скористатися її популярністю, щоб отримати підтримку союзників.т У складі радянської делегації вона побувала у багатьох країнах світу, де брала участь у зустрічах з громадськістю, журналістами та політиками. Зокрема, зустрічалася з президентом США Франкліном Рузвельтом.
У США снайперка спричинила чималий фурор своїм приїздом. Слава про незвичайну жінку, яка влучно стріляє й має солідний снайперський рахунок, швидко ширилась серед американців. Зарубіжна преса дала Людмилі прізвисько – «Леді смерть».
Павличенко виступала перед Міжнародною студентською асамблеєю в Вашингтоні, Конгресом промислових організацій (CIO) у Нью-Йорку, але багатьом запам’яталася своєю промовою в Чикаго:
– Джентльмени, мені двадцять п’ять років. На фронті я встигла знищити 309 фашистських загарбників. Вам не здається, джентльмени, що ви надто довго ховаєтеся за моєю спиною?…
Тодішній президент США Франклін Рузвельт запросив її на прийом, а його дружина Елеонора запропонувала Людмилі подорож країною. Павличенко побувала в Міннеаполісі, Денвері, Сіетлі, Сан-Франциско тощо.
Після повернення з-за кордону через тяжке поранення Людмила більше не могла воювати. Але навчала інших стріляти – служила інструктором у снайперській школі «Вистріл»
Людмила Павличенко померла 27 жовтня 1974 року у Москві. Її історія й досі надихає людей у всьому світі. Вона є символом хоробрості, самовідданості та патріотизму. Її подвиги нагадують нам про те, що навіть у найскладніші часи людський дух може подолати будь-які випробування.
