Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
88-мм зенітна гармата FlaK 18/36/37 (також знана як «вісім-вісім») (нім. 8,8-cm-Flugabwehrkanone) — німецька зенітна гармата 1928—1945 років. Використовувалася проти авіації та танків.
Серійне виробництво гармат почалося з 1932 року на заводі Круппа в Ессені, а постачання в зенітні частини рейхсверу, сформовані на базі семи моторизованих зенітних батарей, почалося у 1933 році під позначенням «88-мм зенітна гармата зр.18». Вказівка 1918 року в назві гармати була зроблена з пропагандистських міркувань з тим, щоб показати, що Німеччина дотримувалася умов Версальського договору, що забороняв розробляти зенітні гармати.*
*Згідно з Версальською угодою Німеччині заборонялося мати на озброєні та розробляти зенітну артилерію. Проте вже в 20-х роках німецькі інженери з концерну Круппа знову зайнялися розробкою подібних гармат. З метою подолання обмежень Версальського договору всі роботи з виготовлення зразків велися на шведських заводах Бофорс, з якими у Круппа були укладені двосторонні угоди.
Під час боїв в Іспаніі у 1936 році гармати Flak 18 (до складу легіону «Кондор» входило декілька батарей Flak 18) з успіхом використовувалися не тільки для боротьби з літаками, а й проти наземних цілей і насамперед — проти танків.
З урахуванням досвіду боїв в Іспанії для 88-мм гармат розробили бронебійні і кумулятивні снаряди, а гармати, призначені для взаємодії з сухопутними військами, забезпечили щитовим прикриттям, що захищало обслугу від вогню стрілецької зброї, осколків снарядів і бомб.
Гармата Flak 36 з’явилася в 1935 році і відрізнялася від прототипу спрощеною конструкцією лафету, вдосконаленим стволом і меншою вартістю, досягнутої за рахунок заміни всіх латунних деталей сталевими. Завдяки тому, що в цієї гармати передні і задні станини взаємозамінні, для її транспортування використовувалися два однакові одновісні візки. Flak 36 являв собою комбіновану гармату, яка могла використовуватися для боротьби з повітряними та наземними цілями.
Flak 37 була створена роком пізніше наступна модифікація — мала вдосконалену систему управління вогнем. Flak 37 виготовлялося саме як зенітна гармата, яка стаціонарно встановлювалося в батареях з чотирьох гармат на укріплених позиціях і візками для перевезення взагалі не комплектувалася.
Тактико-технічні характеристики цих модифікацій приблизно відповідають характеристикам Flak 18 і більшість вузлів гармат зр. 18, 36 і 37 були взаємозамінні, наприклад можна було часто бачити ствол Flak 18 на лафеті Flak 37.
Попри те, що виробництво гармат значно зросло за часи війни, їх потреби у військах, особливо в зенітній артилерії, ніколи не задовільнялись. Сухопутні війська вперше отримали 88-мм гармати у 1941 р. (126 гармат). У 1942 р. отримано ще 176 гармат, у 1943 р. — 296, у 1944 р. — 549 і в 1945 р. — 23 установки. У серпні 1944 р. у вермахті і люфтваффе було 10 930 гармат Flak 18, 36 і 37, які застосовувалися на всіх фронтах і в ППО Рейху.
