Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння.
Депортація кримськотатарського народу — переважно дітей, жінок, літніх людей — радянським тоталітарним режимом була кульмінацією російської колоніальної політики, направленої на детатаризацію Криму. Під час бойових дій, поки чоловіки були на фронті, радянська влада підступно вигнала дітей, жінок та літніх людей з власних домівок та відправила їх у вигнання— шлях, який для багатьох став останнім. Постанова Державного Комітету Оборони від 11 травня 1944 року, підписана особисто Сталіним, завершила процес примусового витіснення корінного народу з власної землі, який розпочався одразу після анексії Криму Російською імперією у 1783 році. На світанку 18 травня, а в деяких населених пунктах напередодні, 17 травня, було розпочато депортацію кримських татар. Згідно з Постановою, депортація мала бути завершена до 1 червня 1944 року, проте радянський репресивний апарат було вкотре використано для “перевиконання плану”. Тривалість вбивчого шляху депортованих до місць спецпоселень в товарних вагонах тривала в середньому 2-3 тижні. Дорогою, у тісних вагонах, без їжі, води та медичної допомоги, від голоду та хвороб загинуло 7000-7900 кримських татар. Кримських татар, солдатів та офіцерів радянської армії після закінчення Другої світової війни відправляли у місця депортації або трудові табори, у цілому — це майже 9 тис. кримськотатарських солдатів та офіцерів.
Варто згадати, що під час Другої світової війни 21 кримський татарин був
представлений до нагороди “Герой Радянського Союзу”, деякі — неодноразово. Так, наприклад, звання “Двічі Герой Радянського Союзу” вшанувався кримський татарин, видатний пілот Амет-Хан Султан (серпень 1943 р., червень 1945 р.). 5 кримських татар одержали звання “Герой Радянського Союзу”.
Після смерті Сталіна кримським татарам так і не повернули їхні права та не дозволили повернутися на батьківщину. Фактично, заслання тривало. Попри заборону, починаючи
з 1967 року, кримські татари робили чисельні спроби оселитися на власній землі, в Криму. Кримськотатарський національний рух за повернення був одним з найефективніших та найяскравіших протестних рухів в СРСР. Але справді, масове повернення, репатріація, розпочалися після 1987 року.
Тільки після розпаду СРСР, у незалежній Україні, ми можемо вшанувати пам`ять жертв геноциду та говорити правду про злочини проти людяності.
1. Художній фільм “Хайтарма” (2013) https://cutt.ly/iw7y2hgL
2. Художній фільм “Чужа молитва” (2017) https://cutt.ly/vw7yWZRp
3. Документальний фільм “ARZU | МРІЯ” (2018) https://cutt.ly/jw7yW01j
4. Документальний фільм “Мустафа” (2016)https://cutt.ly/9w7yW7fs
5. Документальний фільм “Крим, як це було” (2018)https://cutt.ly/Dw7yErGU
6. Художній фільм “Додому | Evge” (2019)https://cutt.ly/ew7yEdGW