Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
На території України знайдено чимало хрестів, що датуються періодом поширення християнства по Київській Русі. X століття стало початком розквіту православ’я, і цілком природно, що головний його символ був особливо шанований найрізноманітнішими верствами суспільства.
Натільний хрест у народній свідомості перетворився в інструмент взаємодії його власника з силами зовнішнього світу, отримав інший сенс, ніж мав у Візантії. Це було органічне поєднання християнських і язичницьких уявлень у єдиній моделі світу, що збереглось у народній культурі до нашого часу.
За візантійським каноном не можна було ховати з натільними хрестами. Зазвичай їх передавали у спадок від батька до сина, від матері до доньки. Тому у могилах хрестів знаходять одиниці, в основному вони трапляються у культурному шарі на території поселень, де їх просто губили.
Переважна більшість знайдених під час археологічних розкопок в Києві і Херсонесі хрестиків належить до творів давньоруської міднолітої пластики, масового і тиражного мистецтва. Спочатку їх ввозили з Візантії, але вже на початку XII століття київські майстри налагодили серійне виробництво./ Факт їх виробництва у Києві підтверджено виявленою на Подолі майстернею, де у першій половині ХІІІ ст. виготовляли такі хрестики./. Не було і якихось жорстких правил щодо форми та прикраси хреста. Як сказав один із ченців Києво-Печерської лаври: ти палки зв’яжи – ось тобі і хрест.
Потрібно ще враховувати, що хрести виготовляли не тільки з металу , який був досить дорогим. Прості люди носили дерев’яні хрестики або навіть хрестики зі шкіри – зі зрозумілих причин до наших часів вони зберегтися не могли.
В якості основи для виготовлення використовували і камінь. Вивчивши знахідки, історики прийшли до наступного висновку: в XII-XIII столітті у більшості були саме такі кам’яні вироби.
