Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
Починаючи з XVII століття у середовищі українських козаків і селян поширилося тютюнопаління, що супроводжувалося появою на наших землях невеликого глиняного виробу – люльки. Люльки увійшли у повсякденне життя козаків, що стали невід’ємним атрибутом і одним із символів козацької доби.
Куріння люльки і тютюну прийшло на українські землі з Туреччини. Вся козацька тютюнова термінологія турецького походження: «люлька» — похідна від турецької lüle, lüla — «труба»; саме «куріння» по-турецьки — «тютюн ічмек», що означає «пити дим». З Туреччини ж прийшли «чубук» і «капшук» (кисет).
Існувало багато різновидів люльок. Дослідники виділяють «східний тип»: короткий відросток для чубука і кут між відростком і чашкою для зілля був менше або рівнявся 90°. «Голландський тип» з’явився пізніше і був менш поширеним: довгий відросток для чубука і маленька чашечка для набивання зілля, кут між відростком і чашкою завжди більше 90°.
«Запорізьке товариство» тягнуло тютюн з мініатюрних люльок —«носогрійок». Маленька люлька була зручна для використання і в морському поході, і в сідлі. Запорожці вважали люльку «душею козака». Тому її берегли як своєрідний талісман. Бувало, якщо люлька ламалася, господар міг захворіти або навіть померти. Автор тритомної «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький пише, що така люлька зручно розміщувалася за відворотом шапки. Таким чином «свою душу» козак втрачав з головою і в прямому, і в переносному сенсі.
Люльки виготовляли найчастіше з дерева або глини, проте збереглося багато зразків «чашок», виточених з вулканічного туфу або інших, переважно м’яких гірських порід.*
* “ЛЮЛЬКА, ЯК ОДИН ІЗ СИМВОЛІВ КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ” / https://zamky.te.ua
