Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
Шабля здавна вважалася символом козацтва, оскільки козаки завжди з пошаною ставилися до цього виду зброї, називаючи її «сестрицею» чи «жіночкою».
У XVII ст. шаблі виготовлялися по-різному, як правило, майстри закупляли готові клинки, на які монтували власноруч зроблені ефеси, часом закупляли за кордоном усі частини шаблі і вже монтували її на місці. Частими були випадки повного виготовлення шаблі місцевими майстрами. З огляду на це, важко прослідкувати зразки шабель, повністю виготовлені українськими майстрами. Багато шабель козаки брали в боях як трофеї. Слід також відмітити, що дослідники шабель довели, що не існувало окремого типу української шаблі, українські майстри копіювали існуючі на теренах Східної Європи типи. Тому вважаємо, що під «козацькою шаблею» слід розуміти усі зразки цього виду зброї, якими користувалися козаки.
Шабля — рід клинкової зброї. Характерною особливістю шабель є вигнуте довге лезо (зазвичай 80—110 см), як правило, загострене з однієї сторони (інколи з півторачним загостренням), з лезом вигнутим у бік обуха. Перші шаблі з’явились у XVII—XVIII ст. і до XI—XII ст. були зброєю кочових народів.