Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
Колекція саморобних бензинових запальничек червоноармійців часів Другої світової війни.
Бензинова кишенькова запальничка була під час Другої світової війни таким же необхідним атрибутом для солдата, як ложка, казанок або фляга. Джерело вогню потрібне було не тільки для прикурювання сигарет і розпалу багаття, а також і для бойових цілей. І тут запальничка вигравала у стандартних сірників. Головне її гідність було багаторазово використання. Витратний матеріал – бензин, завжди був під рукою. Більшість запальничок були водонепроникними, що робило їх просто незамінною річчю на фронті.
Саморобні запальнички виготовлялися за умов простих майстерень у поодиноких примірниках, чи невеликими партіями. Їх виготовляли із підручних матеріалів. Вони відрізнялися простотою та дешевизною виготовлення та обслуговування.
До Другої світової війни запальнички у СРСР не випускалися взагалі.
Випуск запальничок наприкінці 1943 року був налагоджений одеській артілі «Санітас, яка виготовляла ще й портсигари. З цього часу, вже крім артільних виробів, з’являються й інші, конструктивно складніші запальнички, але всі вони датовані після 1943 року
Таким чином, до вказаного терміну червоноармійці користувалися виключно трофейними та саморобними виробами. Умільці-фронтовики, розібравшись із принципом влаштування запальнички, в умовах ремонтних майстерень почали майструвати примітивні «вогнива» з підручних матеріалів. Потім, комісовані після поранень фронтовики, почали робити запальнички в артілі, забезпечуючи ними тил і фронт. І подібних артілей була не одна сотня.
