Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
ТАІ-43* – військово-польовий телефонний апарат системи МБ (місцева батарея) з індукторним викликом в бакелітовому корпусі виробництва СРСР, 1957 р.
Розроблено цей апарат в Науково-дослідному випробувальному інституті зв’язку Червоної Армії під керівництвом конструктора Ольги Іванівни Рєпіної на базі трофейних німецьких польових телефонів Feldfernsprecher (FF-33)** з урахуванням досвіду експлуатації у бойових умовах. Зовні ці апарати дуже схожі, проте з пристрою та компонування вузлів мають мало спільного.
Прийнято до серійного виробництва як єдиний індукторний телефон. Призначався для зв’язку у всіх ланках управління.
Зв’язок між телефонами ТАІ-43 встановлювався польовими кабельними лініями П-274. Польові кабелі П-274 прокладалися за допомогою телефонно-кабельної котушки ТК-2. Дальність зв’язку польовим проводом марки ПТФ-7×2 становила до 25 км, а по постійній 3-мм повітряній лінії – до 250 км.
Під час війни апарат вбудовували у прямокутну дерев’яну скриньку розмірами 280×210×110 мм. У період війни було випущено близько 500 тисяч телефонів ТАІ-43. Але після Перемоги завод з виробництва німецьких Feldfernsprecher був перевезений на територію радянського союзу, і тоді військові телефони ТАІ-43 стали випускати в бакелітових корпусах. Починаючи з 1953 року і майже 20 років ТАІ-43 був основним польовим телефоном Червоної, а потім і Радянської Армії.
*Абревіатура ТАІ-43 розшифровується як телефонний апарат з індукторним викликом зразка 1943 року. Живлення здійснювалося від одного елемента типу 3C напругою 1,5 В. Вага апарату з елементом живлення становила 4,6 кг.
** Німецькі телефони FF-33 випускалися у бакелітових корпусах вже з 1933 року.
