Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
Радіоприймач військовий широкодіапазонний УС-1, що входив в комплект автомобільної радіостанції РСБ часів ІІ Світової війни
Радіоприймач УС (універсальний супергетеродин*) був розроблений для військової авіації і надалі мав різні модифікації та назви УС-1, УС-П, ПР-4В…, та застосовувався не лише в авіації. Схема була лише на рівні приймача високого класу тих років, а, по габаритах лише на рівні детекторних приймачів тих років. Більш компактний зв’язковий приймач знайти не вдасться.
Використовувалися переважно в авіації**. В подальшому велика кількість списаних приймачів працювало на колективних та індивідуальних аматорських радіостанціях.
Приймач УС, або УС-1, розроблений у середині 1930-х років та випускався на заводі «Електросигнал» /Воронеж/, з 1937 по 1959 рік на заводі № 203 ім. Орджонікідзе /Москва/, з осені 1941 – на заводі №197 ім. Леніна /Горький/, у кількох модифікаціях, остання їх — УС-П (1948 год). Приймач всехвильовий, на восьми октальних лампах з металевим балоном. Має АРУ, що відключається (АРГ – автоматичне регулювання гучності, в оригіналі). Колір кожуха та передньої панелі зелений. На верхній та нижній стінках кожуха видавлено по вісім ребер жорсткості.
Технічні характеристики радіостанції:
діапазон частот – 2,5 – 12 МГц;
потужність – 50 Вт;
дальність зв’язку в телефонному режимі – на 350 км, у телеграфному – 1500 км.
*Супергетеродинний радіоприймач (супергетеродин) – один з типів радіоприймачів, заснований на принципі перетворення сигналу, що приймається, в сигнал фіксованої проміжної частоти (ПЧ) з подальшим його посиленням. Основна перевага супергетеродина перед радіоприймачем прямого посилення в тому, що найбільш критичні для якості прийому частини приймального тракту не вимагають перебудови частоти при налаштуванні на радіостанції, що працюють на різних частотах, що дозволяє виконати ці частини зі значно кращими характеристиками.
** Перший комплект серії авіаційних радіостанцій РСБ (радіостанція літака-бомбардувальника) було прийнято у виробництво 1936 р. Він складався з передавача «РСБ» зразка 1936 року та приймача «УС». Радіостанція могла працювати в дуплексному режимі, тобто вести одночасний прийом та передачу, але в бортових станціях цей режим не використовувався, оскільки на літаках встановлювалася лише одна антена.
У 1940 р. було розпочато випуск модифікованої радіостанції «РСБ-Двіна», до складу якої входив приймач «УС-1» із вищою чутливістю проти приймача «УС».
