Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
Трофейна небезпечна* бритва, виготовлена бритвеною фабрикою С. Фрідріха Ерна / C.Friedr / Ern Wald Solingen Germany / ** з рельєфною пластиковою ручкою у вигляді оголеної дівчини з і маркуванням: «WALD-GERMANY», «2497»*** і тавром «орел, що несе в кігтях змію»****
* Перші небезпечні, чи клинкові, бритви з відкритим лезом і рукояткою почали виробляти ще 1680 року у Швейцарії. Назву «небезпечна» вони отримали значно пізніше, після 1901 року, коли Кінг Кемп Жіллетт почав масово продавати безпечніші Т-подібні станки для гоління з дешевими тонкими змінними лезами.
** Фірма Carl Friedrich ERN, Solingen-Wald, Німеччина. Рік заснування компанії: 1873 р., дата реєстрації в каталозі м. Золінген, Німеччина – 4 грудня 1874 р.
Фірма C Friedrich ERN, Wald Solingen є однією з найкращих, найстаріших у Solingen та найбільш відомих виробників небезпечних бритв. Фабрика існує досі.***- маркування бритви – цифра 2497 – можуть означати номер моделі, реєстраційний номер тощо. За яким принципом присуджувалася нумерація, невідомо, встановити рік випуску практично неможливо, однак у написі «WALD-GERMANY» буква «Y» стилізована під державного орла – символ нацистської Німеччини, що вказує на 1930-1940 роки випуску.
**** одна із двох торгових марок (логотипів), що використовуються фірмою C.Friedr. Ern Metallwarenfabrik до 1940 року.
Радянські бійці високо цінували золінгенівські кинджали СС та десантні ножі вермахту, а бритви із Золінгена були дуже популярним трофеєм серед червоноармійців і навіть передавалися у спадок. За спогадами ветеранів, бритви із Золінґена нерідко обмінювали на інші речі чи послуги.
Статут Червоної армії вимагав від бійця бути гладким голеним. Проте небезпечні бритви у військовому спорядженні відносили до особистих речей і, на відміну від котелка і столових приладів, не видавалися. Бійці купували недорогі небезпечні бритви, користувалися саморобними чи трофейними лезами. Щоб підтримувати бритву в робочому стані, її потрібно було час від часу заточувати і регулярно правити вирівнювати краї металу. Для заточування зазвичай використовували абразивне каміння. А щоб поправити бритву, натягували широкий і гладкий шкіряний ремінь, клали на нього лезо плазом і без сильного тиску кілька разів проводили обушком уперед. Іноді на ремінь додавали трохи шліфувальної пасти.
