Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
Традиційний німецький мисливський ніж Нікер* в шкіряному чохлі (зроблено в НДР, 1950-70 рр.), так звана «козяча ніжка».
Ручка металева, обтягнута хутром косулі з ратицею. Лезо від ручки відокремлене стальною пластиною, ручка біля пластини обгорнута металом. На лезі ножа біля руків’я напис: «Rostfrei» (нем-англ. словник – нержавіюча сталь). Чохол ножа пошитий із шкіри, частково окантований металом, має вмонтований компас та прикрашений рослинним орнаментом. До пояса ніж кріпиться за допомогою коричневого шнурка.
* Нікер – (нім. nicker від nicken – кивати) традиційний німецький мисливський ніж для добивання пораненої тварини (перш за все, оленя) уколом у шию над верхнім шийним хребцем. Зазвичай загальна довжина нікера варіюється в межах 25-28 см. Сам клінок досягає 10-13 см, при цьому його товщина – 5 мм. Це потрібно для сильного удару в основу тваринного черепа. Для безпечного удару передбачена і гарда завтовшки 10 мм.
Вигнута рукоятка, безперечно, декоративна за рахунок накладок з рогу. Іноді її роблять із ніжки кози чи козулі. Звідси й пішла відома в народі назва «козяча ніжка».
У деяких регіонах Німеччини нікер був обов’язковою деталлю традиційного костюма (Баварія). Під час Першої світової війни нікери, взяті з собою на фронт мобілізованими німцями як побутовий нож, використовувалися як бойові окопні ножі.
Нікери з’явилися у Радянському Союзі як трофеї Великої Вітчизняної війни. Однак по-справжньому популярними стали у 1960-1970-х роках.
Одним з найпопулярніших подарунків з НДР був ніж «козяча ніжка» – сувенірний НІКЕР, який коштував тоді 10-15 марок.
Нікер, що випускався як сувенірна продукція, був трохи видозмінений. Так, товщина його клинка була зменшена і становила лише 2,2-2,4 мм. Це не дозволяло використовувати ніж для мисливських потреб.
Безумовно, були й радянські аналоги «козячої ніжки». Найчастіше, це була продукція кустарного виробництва.
