Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння..
«Святі Борис і Гліб», копія ікони XV ст., дерево, позолота, 45,5х25 см (2001 рік) автор Сомик І.М.
«Церква Святих Бориса і Гліба у м. Вишгород», полотно 40х60 см, олія, (1999 рік) автор Сомик І.М.
Борис і Гліб — одні з перших канонізованих церквою святих, молодші сини Володимира Святославича.
Незабаром після смерті їхнього батька в 1015 році вони обидва були вбиті, згідно з літописом, своїм старшим братом Святополком. У результаті чотирирічної війни Святополк був переможений своїм молодшим братом Ярославом Мудрим. Очевидно, при Ярославі і була почата перша спроба канонізації святих братів. Тоді ж почали складатися перші оповідання про їхню загибель.
До часів Ярослава відноситься виникнення місцевого культу Бориса і Гліба у Вишгороді. Перенесення мощей Бориса і Гліба до нового храму синами Ярослава 20 травня 1072 року вважається моментом їхньої остаточної канонізації. Дати їхньої пам’яті, 24 липня, а пізніше і 2 травня (день другого перенесення мощей у 1115 р.), стають руськими святами. Спочатку їх шанували як цілителів, але дуже скоро Борис і Гліб стають заступниками всіх руських князів як їхні святі родичі. Вони — помічники в битвах, їхнім ім’ям закликають до єдності, до припинення міжусобних воєн.
СОМИК-ПОНОМАРЕНКО ІРИНА МИКОЛАЇВНА, художниця-реставраторка творів станкового і монументального живопису, старша викладачка кафедри техніки та реставрації творів мистецтва Національної академії образотворчого містецтва та архітектури
