Сайт працює в режимі наповнення, дякуємо за розуміння.
18 травня 1944 року радянський тоталітарний режим здійснив один з найбільших злочинів у своїй історії – примусову масову депортацію усього кримськотатарського народу з його історичної батьківщини – Криму. Більшістю жертв стали жінки, діти та люди похилого віку — оскільки тисячі кримськотатарських чоловіків перебували на фронтах Другої світової війни у складі Червоної армії. На світанку 18 травня по всьому Криму одночасно розпочалася масштабна операція НКВС. Озброєні силовики вдиралися до домівок кримських татар і під загрозою зброї змушували зібратися за 10–20 хвилин для примусового виселення. Вже о 8 годині ранку 18 травня 90 тисяч кримських татар було завантажено у 25 товарних потягів. До кінця 19 травня депортація охопила понад 165 тисяч осіб, а 20 травня влада відзвітувала в Москву про «повне очищення» Криму. Загалом було депортовано 47 885 родин — 193 865 осіб, у тому числі понад 92 тисячі дітей до 16 років. Основними місцями заслання стали Центральна Азія, а саме Узбецька РСР (понад 151 тисяча осіб) та Казахська РСР (4,286), а також різні регіони РРФСР: Марійська АРСР, Молотовська, Свердловська, Кемеровська, Горьківська, Ярославська, Івановська області. Після прибуття на місця заслання — важка примусова праця, голод, антисанітарія, поширення епідемій, повна соціальна ізоляція. Кримськотатарський народ був розміщений у спеціально створенихізольованих населених пунктах — так званих «спецпоселеннях», якіфактично стали радянськими резерваціями. У них діяв жорсткий режимконтролю: обов’язкова реєстрація в спецкомендатурах, сувора забороназалишати межі поселень, постійний нагляд з боку репресивних органів.
Об’єктом геноциду був не тільки кримськотатарський народ, але і його матеріальна культура.Після виселення кримських татар радянською владою ліквідовано:
▷ 112 особистих бібліотек
▷ 640 бібліотек початкових шкіл
▷ 221 бібліотека середніх шкіл
▷ 360 хат-читалень
▷ 30 районних, 60 міських бібліотек
▷ 861 кримськотатарська школа
▷ 24 музеї
▷ редакції кримськотатарських газет і журналів, радіо, театри, музеї, вищі
і спеціальні навчальні заклади
▷ книжковий фонд кримськотатарською мовою, сотні унікальних
рукописів
▷ 63 оркестри
▷ 1600 кав’ярень
▷ 237 колективів художньої самодіяльності
▷ Зрівняно із землею 2400 кладовищ, знищені надгробні пам’ятники,святині, будівлі мечетей і медресе передані під магазини, клуби, склади
▷ Переобладнано в психлікарню будівлю найстарішого духовного навчального закладу Зинджирли медресе
▷ Вилучено у кримських татар 80 тисяч будинків, 34 тисячі присадибнихділянок, 15740 голів худоби, 420000 одиниць посуду, меблів, одягу, предметів домашнього вжитку. Жодній кримськотатарській сім’ї нічого з усього вилученого 1944 року не повернули досі
▷ Змінено у 1944-1945 роках в Криму кримськотатарські топоніми та гідроніми
▷ Перейменовано 11 райцентрів та 327 сіл із кримськотатарськими назвами
Після смерті Сталіна та ХХ з’їзду КПРС кримські татари не отримали дозвіл на повернення на власну батьківщину – в Крим. Фактично, їхнє вигнання стало безстроковим. Тоді ж, наприкінці 1950 – на початку 1960 років, виникає національний рух кримських татар за відновлення своїх прав та повернення на історичну батьківщину. Цей рух став одним із наймасштабніших і найтриваліших правозахисних рухів у Радянському Союзі. Кульмінацією стала акція на Червоній площі в Москві в липні 1987 року, коли сотні представників громади відкрито звернулися до влади з вимогами про право повернення до Криму. Саме завдяки громадському тиску радянська влада в листопаді 1989 року скасувала заборону на проживання кримських татар у Криму.
Повернувшись додому, кримськотатарський народ почав активно відроджувати свою культуру, мову і релігійне життя, попри складні стартові умови. У перші роки після репатріації було відновлено діяльність кримськотатарського драматичного театру, створено фольклорний ансамбль «Кирим», відкрито бібліотеку імені Ісмаїла Гаспринського та Музей історії і культури кримськотатарського народу. У ЗМІ з’явилися перші програми та друковані видання кримськотатарською мовою. В громадах почали відкриватися мечеті, повернуті культові споруди, які за радянських часів були перетворені на склади чи музеї. Почалося будівництво шкіл з елементами навчання рідною мовою.
Депортація кардинально змінила демографічний та культурний ландшафт Криму. Але разом із тим вона стала частиною спільної історичної пам’яті українців і кримських татар. Обидва народи зазнали злочинів тоталітарних режимів, спрямованих на винищення ідентичності, культури, мови. Вшанування пам’яті жертв депортації – це продовження боротьби за право бути собою, це пам’ять про наші спільні трагедії: від зруйнування Запорізької Січі до російсько-української війни.
Сучасна політика російської федерації в окупованому Криму є безпосереднім продовженням геноцидної практики, започаткованої ще в радянський період. Від самого початку дії окупаційного режиму були спрямовані на придушення ідентичності, культури, політичного самовираження та самоорганізації корінного народу України в Криму.
